Ігор Луценко 19 серпня 2026 року у власній колонці, оприлюдненій у ТСН, заявив про «повний функціональний провал» у питанні евакуації поранених із «кіл-зони» на фронті та підкреслив, що «у нас немає чим евакуювати поранених». За його словами, сучасний наземний роботизований комплекс зазвичай є «засобом для евакуації тіл загиблих, не більше» і не підходить для порятунку живых бійців.
Які технічні обмеження називає Луценко
Луценко стверджує, що наземні роботизовані комплекси зазвичай мають швидкість 7–10 км/год і не мають належного протимінного та протидронового захисту. В описаному ним інциденті двоє військових з підрозділу ударних безпілотників «Code 9.2» зазнали важких поранень під час повернення з виконаного завдання, коли їх атакували російські дрони «Молнія». Спроба евакуювати поранених на наземній роботизованій платформі провалилася: її було уражено ворожим дроном. Командир роти 475-го окремого штурмового батальйону Владислав Польський особисто врятував двох бійців, вивізши їх на цивільному пікапі без бронежилета.
Які рішення пропонує автор
Луценко називає ефективним рішенням важкоброньовані автомобілі класу MRAP — зокрема «Козак», «Варта», Cougar, M-ATV — оснащені засобами РЕБ, протикумулятивними екранами та потужним протимінним захистом, а також важкі коптери для повітряної евакуації. За його розрахунком, екіпаж із 4 осіб у разі ураження транспорту в середньому втрачає 2 особи, а збитки держбюджету сягають 720 тисяч доларів, тоді як інвестиція в броньовану техніку становить 30–50% від очікуваних збитків. Орієнтовна вартість M-ATV, RG-31, VAB і RG-33 — 600 тисяч доларів, Cougar — 700 тисяч доларів, а переобладнання позашляховика таким захистом коштує менше 50 тисяч доларів. Луценко стверджує, що кошти від партнерів є, але ініціатива, яку він представляв тоді ще головнокомандувачу Сирському за сприяння Марії Берлінської, «загубилася в паперових морях інстанцій та відомств».
Залишити відповідь